Хірургія
Видалення зубів
Сучасна стоматологія – це зубозберігаюча стоматологія. Тому до видалення зуба вдаються лише після всіляких спроб його зберегти. Однак, якщо це все-таки сталося, не впадайте у відчай: завдяки сьогоднішньому прогресу в області стоматології, по-перше, це не боляче, а по-друге, позбавить Вас від множинних проблем в майбутньому.
Показання до видалення:
– значне руйнування коронкової частини зуба каріозним процесом, що призводить до технічної неможливості відновлення зуба;
– некроз пульпи зуба і неможливість ендодонтичного лікування в зв’язку зі складною топографією кореневих каналів або труднощами доступу до даних зубів (наприклад, зуби мудрості).
– велика рухливість зуба, яка виникла в результаті пародонтиту;
– перелом коронкової частини зуба нижче рівня ясен;
– перелом кореня зуба;
– ретиновані (які не прорізалися) зуби (не всі ретиновані зуби вимагають видалення);
– дістоповані (містяться не на своєму місці), нефункціональні зуби;
– надкомплектні зуби (за показаннями);
– пухлини або пухлиноподібні утворення, які пов’язані з зубами і які неможливо видалити без видалення таких зубів;
– зуби, що локалізуються в лінії перелому при травмах щелеп;
– зуби, які заважають або унеможливлюють раціональне протезування або ортодонтичне лікування.
Протипоказання до видалення :
Протипоказання підрозділяються на загальні і місцеві. Загальні протипоказання пов’язані із загальним станом здоров’я пацієнта і включають коагулопатії, неконтрольований цукровий діабет, злоякісні гематологічні захворювання (лейкемія), неконтрольовану патологію серця і певні види лікарської терапії. Місцеві фактори включають пухлини, що локалізуються в області зуба, променеву терапію на область екстракції. Так само протипоказання діляться на абсолютні (коли категорично не можна видаляти зуб в амбулаторних умовах) і відносні (видалення можливо після спеціальної підготовки або зміні стану пацієнта).
Так як видалення зуба – це операція, місце, яке будуть оперувати і сам зуб необхідно знеболити. Це робиться ін'єкцією місцевого анестетика.
Для того щоб видалити зуб, який міцно укріплений в кістці, спочатку лікарю необхідно його розхитати. Коли зуб досить розхитаний, лікар може легко його вийняти. Під час самої процедури ви будете відчувати тиск, але не будете відчувати ніякого болю, тому що анестезія блокує больову чутливість, але не блокує тактильну чутливість.
Якщо корені зуба мають складну конфігурацію і видалити зуб цілком не представляється можливим, то зуб розпилюють на фрагменти і видаляють по частинах. У разі необхідності лунка після видалення вшивається.
Після видалення
Першу добу після видалення зуба потрібно строго слідувати рекомендаціям лікаря. Як правило, вони зводяться до наступного:
– видалити кровоспинний тампон з порожнини рота не раніше, ніж через 15-20 хвилин після видалення;
– заборонено приймати їжу і воду протягом 2-х годин після операції;
– протягом доби заборонено вживати гарячу їжу;
– протягом 2-3 діб не рекомендується відвідування лазень;
– рекомендується обмеження фізичних навантажень протягом 2-3 діб;
– при болях рекомендується застосування знеболюючих препаратів;
– категорично заборонено застосування зігріваючих компресів;
– в разі виникнення болю через кілька днів після видалення необхідно терміново звернутися до лікаря.
Зубозберігаючі операції
Резекцією верхівки кореня називають таку операцію, при якій верхівку кореня інфікованого зуба видаляють з метою лікування патологічного вогнища (наприклад кісти або стороннього тіла) і збереження причинного зуба.
На відміну від хірургічної операції з видалення зуба, операція по резекції, дозволяє зберегти зуб, а разом з ним і цілісність зубної дуги. Тому подібна операція називається зубозберігаючою і застосовується найчастіше для передньої групи зубів верхньої щелепи.
Перед резекцією верхівки кореня обов’язково здійснюється ендодонтичне лікування зуба. Операція складається з наступних етапів:
• викроювання слизово-окісного клаптя на альвеолярному відростку;
• кюретаж верхівки, видалення кіст, гранульом;
• резекція верхівки кореня із забезпеченням доступу до каналу зуба;
•пломбування кореня, заповнення кісткової рани остеотропними і гемостатичними препаратами і ушивання слизово-окісного клаптя.
Пародонтологічні операції
Вестибулопластика – це операція по поглибленню пересінку порожнини рота, яка полягає в переміщенні мімічних м’язів, що прикріплюються до гребеня альвеолярного відростка, вглиб пересінку порожнини рота.
Вестибулопластика рекомендується пацієнтам з дрібним пересінком як профілактика рецесій ясен і пародонтиту. Це втручання також проводять по ортопедичним показанням (для поліпшення фіксації знімних протезів), а в ряді випадків – перед проведенням ортодонтичного лікування. Вестибулопластика також застосовується при імплантації, коли високе прикріплення м’язів до альвеолярного відростка викликає запалення ясен в області дентальних імплантатів.
Існує безліч методик виконання вестибулопластики, але всі вони зводяться до наступних етапів (перед хірургічним втручанням проводиться ретельна діагностика і планування процедури):
- Анестезія.
- Викроювання клаптя.
- Відшаровування слизових тяжів, окістя.
- Переміщення тяжів.
- Накладення швів.
- Антисептична обробка
Імплантація
Імплантація – це метод вживлення штучного кореня (імплантата) в кістку щелепи.
Імплантати використовуються як опори, на які фіксуються або коронки (повноцінно замінюють втрачені зуби), або знімні або незнімні зубні протези.
До основних показань по встановленню зубних імплантатів належать:
- Відсутність одного або декількох зубів.
- Повна відсутність всіх зубів на щелепі.
- Погана фіксація повних знімних протезів.
- Профілактика атрофії кісткової тканини при відсутності зуба і функціонального навантаження на кістку.
Конструкція імплантату складається з двох основних частин – самого імплантата, який представляє собою титановий гвинт, який вживлюють в щелепу хірургічним шляхом і абатмента, виготовленого також з титану, який приєднується до імплантату після періоду приживлення.
Процедура імплантації зубів
Перший етап імплантації зубів. Процедура полягає в зануренні імпланта в щелепну кістку. Після цього необхідний проміжок часу від 2 до 6 міс. (В залежності від місця установки імплантату і якості кістки пацієнта) для приживлення імплантату з кісткою (остеоінтеграція).
Другий етап імплантації зубів – це мікрооперація в області встановленого імплантату. На цьому етапі розкривають імплант і прикручують до нього головку (формувач ясен), яка виступає в порожнину рота. Через 2 тижні формувач ясен видаляється і на його місце ставиться титановий абатмент і приступають до наступного етапу лікування – виготовлення зубного протеза.
Третій етап називається ортопедичним, виготовляється зубна коронка. Після установки абатмента, знімаються зліпки з зубних рядів. На підставі цих відбитків виготовляються моделі зубних рядів, за якими і виготовляється штучна коронка, обрана під колір зубів пацієнта.
Операція по установці імплантів має, як і будь-який метод лікування, свої показання і протипоказання. Дійсно, існують протипоказання до імплантації, але лише частина з них відноситься до абсолютних, тобто тих, що виключає проведення дентальної імплантації категорично. Більшість же протипоказань до імплантації є відносними і можуть бути усунені після проведення відповідного лікування.
